Коропа вирощують і містять у штучних умовах з метою продажу тим чи іншим чином. Одним із шляхів реалізації риби є культурні господарства. Тут ви можете придбати живу рибу із садка або зловити самостійно. Питання спортивності риболовлі на «карпівниках» саме собою викликає суперечки: є як прибічники, і затяті противники такої розваги.
Але як би там не було, кількість рибалок, які тут ловлять постійно, неухильно і швидко зростає. Головне нарікання з боку рибалок до адміністрації будь-якого коропника виражається відомою фразою: риби немає! Гроші віддали, а риба не клює – отже, її немає. Це неправильна логіка. Гроші рибалки віддають тим, хто рибу в це водоймище запускає, а не самій рибі. З неї і попит. А якщо серйозно, то головною причиною невдачі найчастіше буває сам рибалок. Зараз, восени, настав період підвищеної активності коропа, тому є сенс розглянути деякі аспекти його лову.
Причин невдач дещо і деякі з них «лежать» на поверхні, а ось інші дуже специфічні. Насамперед, коропники можна розділити на кілька більш менш виражених типів. Особисто мені подобаються старі водоймища, які залишилися від колишніх рибоводчих державних господарств. Це, як правило, великі і мілководні нагульні ставки штучного походження. По центральній осі ставка проходить неширока канава, яка має заглиблення у вигляді ями перед зливною греблею. Поливи практично однакові по глибині, перепад глибини між поливом та центральною канавою не перевищує півтора метра. Оскільки за роки канава заноситься мулом, то добрі сучасні господарники її очищають та поглиблюють. Всі такі водоймища створювалися на проточній воді, яка надходила чи то від струмка, чи то від джерел. Риба у таких ставках самовідтворюється, щоправда, над таких кількостях, як у культурному господарстві.
Для того, щоб концентрація коропа була великою, потрібно не тільки його додатково запускати, а й годувати. Причому корму на велике водоймище потрібно багато. Тому в сучасні великі та старі ставки риби випускається мало і спеціально її годують у дуже рідкісних випадках. Природного корму у вигляді мотиля і потічка тут вистачає, і тому коропу супроводжують карась, плотва, верхівка, окунь, щука і піскар. Головними харчовими конкурентами коропа стають плотва та карась. Тому якщо спочатку починають клювати ці риби, то можна бути впевненим, що коропа тут відносно мало і ловити його буде складно.
Такі водоймища хороші з кількох причин. Місця на березі багато, а рибалок порівняно мало. Постійними відвідувачами є кілька рибалок, які вже добре знають водойму та звички риби, і рибалки, які приїжджають з найближчих дач, щоб просто відпочити на природі. Карпа тут ловити цікаво, бо складно. Якщо з тих чи інших причин він не клює, то можна перейти на лов карася та плотви, які виростають до вельми гідного розміру. Більше того, багато рибалок приїжджають ловити цю рибу спеціально. Знаючі рибалки ловлять на таких ставках з льоду як плітку, так і великого окуня. Варто мати на увазі, що можлива велика концентрація щуки.
До особливої гідності таких водойм я відношу великий вибір ненасиджених місць на берегах і можливість використовувати найрізноманітніші снасті та способи лову. Наприклад, коли ми ловимо на такому ставку з дружиною, то я ловлю на штекер або матч, а дружина сидить з фідером або ходить берегом зі спінінгом. До переваг слід віднести і те, що короп і карась не привчені до якогось певного корму. Їхнє клювання мало чим відрізняється від клювання в природних умовах. Тобто потрібно підбирати і підгодовування, і приманки, причому майже щоразу.
Враховуючи рельєф водоймища, а це широкий полив до вузького русла, найбільш ймовірно зловити коропа, причому великого, на великій відстані від берега. Це не означає, що потрібно повністю відмовитися від вудки поплавця. Короп періодично підходить до берега, причому до самого берега, на годівлю, але на рівному місці його застати можна випадково. Біля берега шукати рибу стоїть біля поперечної канави, біля ями, у передплотинній зоні, на виході з невеликих заток і в рослинності.
Раніше старі ставки підтримували у чистому стані, навіщо щорічно після зливу води очищали дно від рослинності. Невеликі затоки найшвидше заростають підводною травою, на кромці якої короп годується майже щодня. Але найкращим варіантом буде випадок, коли прибережна зона заростає очеретом. Погано одне. Такі місця давно відомі постійним відвідувачам ставка, що добре видно на насиджених п’ятачках. Я завжди від таких місць йду, бо не відомо, на яку дистанцію і що тут накидали у воду. Можливо, спеціалізоване коропове підгодовування, а можливо, відро пшоняної каші. Імовірність того, що коропа тут надовго насторожили і неякісним підгодовуванням, і шумом на березі, і великою кількістю сходів, дуже велика. Я відходжу від таких місць щонайменше метрів на двадцять.
Якщо лов відбувається біля очеретів, то потрібно досить акуратно виконати в них «свій» прогал. Його потрібно робити досить широким, щоб мати можливість ловити і ліворуч, і праворуч. Очерет я не вириваю, а ріжу під водою. По-перше, це зберігає рослини, а по-друге, не насторожує рибу. Для маскування в останніх гілок рослин я скорочую тільки надводну частину. Звичайно, така розчищення місця підвищує ймовірність сходження риби біля берега, але багаторазово підвищує кількість клювань. Якщо рослинність знаходиться під водою, то в жодному разі не можна робити в ній проходи, вириваючи рослини. Короп таке місце почне відвідувати, може, за тиждень, а може, наступного року.
Після вибору і підготовки місця лову потрібно відразу ж підгодувати, причому рясно, використовуючи майже все приготовлене підгодовування. Готувати відразу кілька кілограмів підгодовування не має сенсу. Я беру кілограм концентрованого підгодовування і розводжу його трьома кілограмами землі з берега водоймища і цим замісом підгодовую дві точки, розташовані за три-шість метрів одна від одної. Точки підгодовування можуть бути рознесені як уздовж берега, і по дистанції від берега. Це визначається лише рельєфом. З цього моменту можна спокійно розпочинати підготовку і місця, і снастей.
Підготовка місця дуже важлива, оскільки добре ловити це, отже, зручно ловити. Все має бути під рукою – сидіти і тримати вудлище доведеться довго, а шуміти при цьому не можна. Буває так, що зайвий раз встанеш і залишишся без клювання.
Як снасті при береговій рибалці, а досі розмова поки тільки про неї, особисто я віддаю перевагу штекеру. Причин дещо і всі вагомі. По-перше, лов точно над підгодовуванням. По-друге, майже завжди доводиться використовувати дуже легке оснащення. По-третє, штекер зі спеціальним короповим китом дозволяє справлятися з коропом у кілька кілограмів.
Багато рибалок успішно ловлять довгими маховими вудилищами підвищеної потужності. У цьому сенсі хороші якісні довгі вудилища зі склопластику, але тримати таке вудлище в руках протягом кількох годин навряд чи принесе задоволення. Тому рибалки кладуть їх на підставки, тобто спочатку лізуть по груди у воду, вбивають рогульку – ловити можна починати через день. З вудлищем з гібридного композиту вдається впоратися з коропом до двох-чотирьох кілограмів, та й якщо після вдалої підсічки встигаєш поставити вудлище вертикально, інакше риба легко обриває волосінь. Махове вудлище завжди доводиться тримати в руці саме для того, щоб встигнути його швидко підняти.
Переважна більшість рибалок переходять до іншого варіанту снасті, а саме використовують 4-6-метрові вудилища проводки з пропускними кільцями і котушкою. Якість вудилищ така, що ними практично неможливо точно закинути легке оснащення в потрібну точку, а тим більше її в ній утримати. Доводиться застосовувати дуже важкі оснастки на товстій волосіні. Снасть стає некерованою, тому потрібно класти на дно приманку і підпасок. Автоматично рибалок переходить на лов з донною, відносно важким оснащенням.